Реакція на важкий стрес

При появі реакції на стрес, її форма може бути різноманітною за гостротою і інтенсивності, прямо залежить від адаптивних здібностей і персональної уразливості організму – це підтверджується тим, що розлад спостерігається лише у певної частини людей, що побували в важких стресових ситуаціях.

Гострі реакції організму на стрес виникають у людини негайно після психотравмуючого впливу. У більшості випадків, реакції тривають від 2-3 годин, до 3 діб і супроводжуються характерною симптоматикою: з’являється тахікардія, підвищується артеріальний тиск, можливо оніміння шкіри. Також можуть спостерігатися порушення рухових функцій: людина здатна відчувати як різке збудження, що змушує його «кидатися» або навпаки бути надмірно загальмованим, що не демонструє адекватної реакції на зовнішні подразники.

Типи і види реакції на стрес

Реакція людини на стрес може бути двох типів: гипокінетична і гіперкенетична. При гіпокінетичному розвитку, спостерігається різка загальмованість, хворі не відповідають на питання, відсутня реакція на те, що відбувається навколо. Тип поведінки має спільні риси з оглушенням.

При гіперкінетичному розвитку, хворі постійно безупинно метушаться, їх рухи є хаотичними і можуть дуже швидко змінюватися. У цьому стані люди не реагують на вмовляння, губляться в просторі і роблять практично несвідомі дії.

Фахівці стверджують, що походження і форма вираження реакції на стресову подію прямо залежить від індивідуальних психологічних і фізіологічних особливостей організму, в тому числі від віку: підлітковий, дорослий або старечий.

Гостра реакція на стрес і порушення адаптації

Більшою мірою порушення адаптації спостерігається в дитячому і підлітковому віці, коли людина стикається з труднощами, що грають істотну роль в образі його життя. До таких труднощів можна віднести: втрата близьких людей, сварки з друзями, важкі соматичні захворювання або розлуку.

Як правило, симптоматичні ознаки проявляються у пацієнтів протягом місяця після потрапляння в важку стресову ситуацію:

• Короткострокові психотравмуючі ситуації (сварки з друзями, батьками, смерть близької людини);
• Шокові психічні травми, пов’язані з раптовим виникненням загрози для життя. Чим молодша людина, тим більше шокових ситуацій, що несуть загрозу життю з ним може відбуватися;
• Систематичні психотравмуючі ситуації, що зачіпають ключові цінності людини (агресивне виховання, регулярні конфліктні ситуації в родині, недружне оточення, погане навчання).

Типових захисних реакцій на стрес не існує, тому в кожному випадком можуть мати місце індивідуальні особливості.