Етапи лікування наркозалежних в клініці МЕДЛЮКС
Перший етап лікування – визначення первинного діагнозу
Для цього використовується три основні інструменти:
- Анамнез отриманий від самого пацієнта, його родичів, друзів, або правоохоронних органів.
- Клінічне спостереження в наркологічному стаціонарі.
- Лабораторна діагностика (тести для виявлення наркотиків у сечі).
Діагноз хімічної залежності можна поставити на підставі не менше трьох критеріїв встановлених в Міжнародній класифікації хвороб.
Основні критерії:
- Наявність патологічної тяги (сильне непереборне бажання до прийому наркотичної речовини);
- Зміна реактивності організму: толерантність (характеризується потребою в істотному збільшенні дози речовини для досягнення бажаного ефекту або вираженому ослабленні ефекту при постійному введенні однієї і тієї ж дози); зниження або втрата контролю за вживанням психоактивної речовини;
- Стан відміни або абстинентний синдром (симптомокомплекс різних психічних, неврологічних, соматичних розладів, що виникають на тлі скасування або зниження дози речовини);
- Тривале вживання всупереч явним ознакам шкідливих наслідків;
- Зосередженість на вживанні речовини, яка проявляється в тому, що заради прийому речовини повністю або частково відмовляються від інших важливих альтернативних форм насолоди і інтересів, або в тому, що багато часу витрачається на діяльність, пов’язану з отриманням та прийомом речовини і відновленням від його ефектів.
Діагноз «Синдром залежності», виставляється ЛКК (лікарсько-консультативна-комісія) у складі лікаря нарколога, психіатра, при необхідності лікаря невролога або психотерапевта.
Другий етап лікування – детоксикація організму
Лікування наркотичної залежності, з метою досягнення стійкої і тривалої тверезості, завжди починається з дезінтоксикації (детоксикація від наркотиків). Це необхідно як для усунення самого наркотику з організму так і наслідків його тривалого і систематичного вживання. В основному для цього використовуються сольові розчини (рінгер-лактат; Хартмана, трисоль) для корекції водно-сольового обміну, усунення дегідратації (зневоднення) організму і ацидозу ( «закислення організму»), як наслідок будь-якої хронічної інтоксикації.
Також використовуються розчини які поліпшують реологічні властивості крові і мікроциркуляцію (гідроксиетилкрохмалем, желатиноль, декстран, пентоксифілін) поліпшують надходження кисню і глюкози до клітин і тканин організму (реамберин, ліпоєва кислота, Мільдон), полівітаміни (вітаміни групи В, нікотинова к-а, вітамін Е).
Третій етап лікування
Лікування соматичного стану здоров’я пацієнта, а також супутніх захворювань і можливих ускладнень основного наркологічного захворювання.
Як правило, дуже часто має місце хронічний токсичний або вірусний гепатит (В або С, можливо разом), кардіоміопатія (ураження серцевого м’яза), нефропатія (ураження нирок), флебіти, інфільтрати (запалення судин і тканин) в місцях від ін’єкцій наркотиків. Сильно ускладнює перебіг основного наркологічного захворювання туберкульоз, ВІЛ-інфекція. Все це, в кожному конкретному випадку, зобов’язує переглядати тактику лікування наркозалежних, проводити додаткові інструментальні, лабораторні дослідження, запрошувати на консультацію лікарів інших спеціальностей (терапевт, хірург, невролог, інфекціоніст).
Четвертий етап лікування
Стабілізація психо-емоційного стану, є не менш важливим етапом, ніж купірування гострого абстинентного синдрому.
Саме від того яким буде психологічний і емоційний стан пацієнта, буде залежати його подальше одужання на шляху до тривалої і стійкої тверезості. Для цього використовується широкий ряд психотропних препаратів здатних усунути психопатологічні симптоматики (дратівливість, агресія, пригнічений настрій, апатія, поганий сон). Свою ефективність довели антипсихотичні препарати, антидепресанти, антиконвульсанти, ноотропи, коректори сну і поведінки. Їх призначення здійснюється в стаціонарі, а потім під наглядом нарколога або психіатра в умовах реабілітаційного центру. На наступному етапі емоційний фон пацієнта буде змінюватися в залежності від його занурення в психотерапевтичний процес. Для ефективного процесу особистісних змін, в реабілітаційному центрі використовуються перевірені часом підходи як: когнітивно-поведінкова психотерапія, гештальт, психодрама, арт-терапія, кінезіотерапія.
П’ятий етап лікування – соціальна адаптація або соціалізація
Іншими словами – здатність пацієнта після проходження курсу терапії залишатися в тверезості навіть в умовах стресу. Знайти себе в тій чи іншій професійній діяльності, підтримувати хорошу комунікацію з оточуючими людьми, повністю поміняти коло спілкування, пріоритети, систему цінностей і переконань. Продовжувати демонструвати поведінку зрілої і відповідальної особистості після проходження курсу реабілітації. Для цього може знадобитися чимало часу, від 3-х місяців до 1-го року; включаючи денний стаціонар, відвідування груп АН (анонімні наркомани), і ндівідуальний консультування.
Шостий етап лікування – підтримуюча, противорецидивная терапія
Тут використовується як медикаментозне лікування так і психологічні методики. Добре себе зарекомендувала методика введення налтрексону тривалої дії. Для цього використовують «Вівітрол», олійно ін’єкцію налтрексона терміном дії до 1-го місяця, або тверді форми для хірургічної імплантації, терміном дії від 3-х місяців і до року.
Актуалним залишається прийом налтрексона в таблетках, рідкій формі (антаксон) щодня або за призначеною наркологом схемою (через день; 5 разів на тиждень і т.д.). Додатково на 6 місяців і більше, можуть призначатися препарати які впливають на фон настрою і поведінку пацієнта. Психотерапевтична допомога спрямована на підтримку ремісії, включає як індивідуальне консультування на протязі не менше 1-го року тверезості, так і групові заняття в умовах денного стаціонару.
Сьомий етап лікування
Консультування, психокорекція родичів і близьких наркозалежного пацієнта.
Реалізація даного етапу починається з моменту прибуття пацієнта в стаціонар. Всім родичам, які без винятку є співзалежними, наполегливо рекомендується відвідувати «батьківські групи», мета яких, дати найважливішу і просту інформацію про те, що таке залежність від психоактивних речовин, як вона впливає не тільки на самого пацієнта, а й на все його оточення . Що таке співзалежність? І які необхідні зміни з боку батьків пацієнта, що б його одужання по справжньому було тривалим і стійким.